Батьківські збори «Успіх другокласника»

Мета :
-знаходження нових результативних форм роботи з батьками ;
-сприяти усвідомленню учасниками важливості відповідального ставлення до батьківства;
— з’ясувати фактори, які позитивно впливають на становлення другокласників,їх успіх;
-розповісти батькам про особливості другокласників, їхню самооцінку, про вплив батьків на становлення особистості дитини;
-показати значення шкільної оцінки в житті дитини;
— формувати культуру батьківського сприйняття навчальних умінь своєї дитини;
-дати батькам поради щодо контролю за виконанням домашніх завдань школярами.
— згутувати батьківський колектив інтерактивними методами роботи.
 

Обладнання: картки з поняттями(на дошці), зображення осінніх листочків(32 шт.), маркери,фломастери,відривні листочки,папір,музика, таблички для позначення груп, міфи,пам’ятка батькам.
 

Хід зборів

(Парти розставлені по три буквою П для роботи у групах,перед тим,як зайняти місце у класній кімнаті всім пропонується обрати осінній листочок(чотири різних варіанти)

I.Вступ.
-Доброго дня , шановні батьки, гості. Сьогодні ми зібралися , для того, щоб поспілкуватися в тісному родинному колі на тему: «Успіх другокласника». Метою нашого зібрання є знаходження спільних форм роботи в трикутнику – учні – батьки — вчителі, пошук нових результативних форм роботи з дітьми,з’ясування того важливого,що впливає на успіх дитини-школяра.
 

1. Вправа для знайомства з присутніми «Сонечко»
У кожного з вас є маленькі листочки і фломастери. Намалюйте на ньому коло, це початок малюнку нашого сонечка. В його центрі напишіть своє ім’я . А в кожного сонечка є промінці , напишіть на промінцях свого сонечка якими рисами ви себе могли охарактеризувати.

2.Визначення очікувань учасників тренінгу.(фронтально)

3.Складання асоціативного куща «Успіх» (фіксація на дошці)
 

4. Групова робота.
-У кожного з Вас є осінній листочок. Прошу зайняти місце за столом з відповідною табличкою.(батьки групуються)
Для обговорення у групах я пропоную нам розібратись у такому важливому питанні,що саме,або хто впливає на успіх дитини-другокласника.Час обговорення-3 хвилини.
(знайомлю з роботою та обов’язками у групі)
 

5.Презентація результатів.
 

6.Підведення підсумків роботи вчителем.( на дошці до презентацій батьківської роботи відкриваю поняття «батьки», «школа», «дозвілля», «вулиця».
 

7.Робота за рекомендованим адміністрацією планом батьківських зборів.
 

8.Релаксація (за потреби)
-Для того , щоб відчувати себе вільніше , я Вам пропоную опертися на спинку стільця і трішки відпочити .(звучить музика)
-А тепер глибоко вдихніть і видихніть. Повільно заплющуйте очі. Подумайте про те , що прийшла весна , й уявіть себе весняним сонечком , від якого йде безліч промінчиків любові , доброти , ласки, тепла, вміння розуміти один одного…
Ваші промінчики падають на землю, і ви бачите як там проростають чудові квіти . Падають на дерево — і розпускаються бруньки, дерева зацвітають. Від ніжного дотику промінчиків співають птахи. І хоча наша планета дуже велика, ви спроможні зігріти її всю! Бо ви не самі! З Вами Ваші діти – сонячні зайчики. Від їхніх ніжних поцілунків радіє все навколо: люди, тварини, рослини… А які щасливі ви! Адже вони – найцінніше , що у вас є, а їхній сміх — найкраща музика для вас!.
Тож несіть своє «Я-сонце »у ваші домівки, сім’ї. Даруйте ці промінчики вашим близьким і вашим дітям-сонячним зайчикам !
Подумки цілуйте своїх дітей і повертайтеся у клас, розплющуйте очі.

ІІ етап. Моя дитина.
1.Вправа «Асоціації».
-Маленькими сонячними зайчиками в наших сім’ях є наші діти . З вами ми вже познайомилися , а тепер давайте познайомимося з вашими дітками, за допомогою методу «асоціацій». Вам необхідно назвати ім’я своєї дитини і сказати з яким кольором ви її асоціюєте, пояснити чому.

2. Гра «Чоловічок »
Учасникам роздають по аркушу паперу . Потрібно без ножиць , тільки руками «вирізати» фігурку своєї дитини . На голові кожен пише мрію своєї дитини , малює звичний вираз обличчя , на тулубі – вказує її улюблену тваринку, на правій руці улюблене місце відпочинку, на лівій – її хобі, на правій нозі – її улюблену страву, на лівій – улюблений колір.(роботи збираються у кейс)
— Завтра ми дізнаємося,наскільки Ви добре знаєте своїх діток,провівши з ними гру «Впізнай себе»
(Наступного дня на виховній годині відбувається презентація «Подарунок від батьків». Діти мають за описом впізнати себе)

3.Вправа «Батьківські міфи»
-Кожен батько, або мати мріє бачити свою дитину успішною, здоровою, щасливою. І часто можна почути в розмові двох жінок поради щодо виховання дитини в сім’ї. Деякі поради звичайно можна брати в свій досвід виховання , а деякі являються хибними.
Давайте хибні поради щодо виховання дитини назвемо – «міфами», а вам, як досвідченим батькам до них необхідно підібрати «антиміфи».

 Батьківський міф Антиміф
1. Будь-яка дитинна може стати лідером Жити в режимі напруження і само пригнічення небезпечно. Емоції, як і будь-яка фізична енергія, не можуть раптово зникнути. Потрібен час, щоб вони згасли. Але, як і у фізичному світі,, цю енергію можна перевести з однієї форми в іншу. Агресія може звучати як злість. І тоді носій такої емоційної енергії влаштовує бійку або розбиває вітрину. Але можливий і інший сценарій. Агресивна людина сідає за фортепіано й емоційно виконує п’єси, або розряджає агресію в танці.
2. Якщо в моєї дитини є від мене секрети, отже, вона мені не довіряє Головна небезпека міфу полягає в тому, що контрольована дитина не набуває навичок самоорганізації та самодисципліни, у неї не розвивається вольовий компонент психіки. Воля, як відомо. Виявляється тільки в ситуаціях подолання перешкод. У дитини ситуацій подолання немає. Їй не потрібно себе спонукати до дії, це роблять дорослі.
3. Заборона на виявлення почуттів Дитяча підсвідомість буквально сприймає слова. У підсвідомості немає почуття гумору, воно не може оцінити контекст або побачити другий план сказаного. Унаслідок цього можуть формуватися негативні життєві сценарії. Якщо дитина чує з вуст значущого дорослого, що вона ледащо або егоїст, то для підсвідомості це – команда, яку треба виконати.
4. Якщо дитиною не опікуватися і не контролювати її, вона взагалі нічого не робитиме Дитина, яка нормально розвивається, завжди прагне утвердити своє право на недоторканість приватного життя. Це так само важливий процес, як, наприклад, ріст зубів або волосся або зубів. Саме ці межі допомагають їй почуватися повноцінним власником свого внутрішнього світу. Дорослий, який відчуває власну територію дитини, незабаром побачить її подяку. Батьки не завжди можуть виділити дитині окрему кімнату. Але завжди знайдеться місце на для її столу, шафи.
5. Коли ми сваримо дітей, вони все одно знають, що ми їх любимо Педагоги і психологи дано помітили: найдієвіший виховний спосіб – заохочення. Перестаратися можна тільки з нещирими компліментами. Але якщо нагорода заслужена – не бійтеся вручити її героєві!
6. Не можна хвалити дитину – виросте егоїстом і задавакою Не кожна дитина може бути лідером і не кожному можна бути лідером. Якщо ця роль нав’язлива, якщо вона не відповідає психофізіологічній організації дитини, вона може завдати їй шкоди. Роль лідера пов’язана з колосальною відповідальністю за інших. Її не можна передавати. Чи можуть діти взяти на себе таку відповідальність?
 

7. Дитина має почуватися королем у сім’ї, адже вона ще встигне зазнати жорстокості й несправедливості світу Для того, щоб сказати про когось погане, зовсім не потрібен привід. Зрештою, його завжди можна вигадати. Небезпека міфу в тому, що він формує оцінне мислення і безмежну залежність від суспільної думки.
8. Психологічним міфом є така настанова дитині: «Головне, щоб ніхто з оточення не мав приводу про тебе погано сказати або подумати» Зверніть увагу: діти часто поводяться так, наче хочуть, щоб їх зупинили, вони підводять себе до покарання. Вони не можуть керувати своїми емоціями, не мають внутрішніх систем контролю за поведінкою. У такій ситуації необхідний хоча б зовнішній контроль, але він має бути періодичним, а не постійним і наполегливим.

— Спілкуючись з дітьми що необхідно пам’ятати?
1. Перед нами – діти;
2. Вони поводяться , як діти ;
3. Буває, що їхня поведінка нервує нас ;
4. Якщо ми виконуємо свої батьківські обов’язки і любимо дітей , незважаючи на їхні витівки, вони, подорослівши, виправляються;
5.Якщо вони повинні догодити мені, щоб заслужити любов, якщо моя любов умовна – діти її не відчують. Тоді вони втрачають впевненість у собі і не здатні правильно оцінювати власні вчинки, а отже, не можуть контролювати їх, поводитись більш зріло.
6.Якщо, перш ніж заслужити любов, вони повинні стати такими, якими ми хочемо їх бачити, вони стануть невпевненими у собі: «Скільки не намагайся – вимоги надто високі». А в результаті – невпевненість, тривожність, занижена самооцінка й озлобленість.
7.Якщо ми їх любимо попри все, вони завжди зможуть контролювати свою поведінку й не піддаватися тривозі.
Найголовніше – любити!!!

III. Визначення здійснення очікувань учасників.
Рефлексія.
«Подарунок від вчителя»
-На згадку про наше зібрання хочу подарувати Вам пам’ятку про вашу допомогу дитині у навчанні.

Пам’ятка для батьків
«Як допомогти дитині добре вчитися?»

1. Поговоріть із дитиною про її ставлення до навчання: чому вона вчиться, чого боїться найбільше (розчарувати батьків, зробити помилку, не отримати бажаного результату тощо).
2. Розвивайте її пізнавальні інтереси, її потреби в інтелектуальній активності.
3. Розкажіть їй, що оцінка, яку вона отримує, не так важлива, як важливо те, про що вона дізнається. Про оцінки забудуть, а знання залишаться.
4. Відзначайте її досягнення, акцентуючи увагу не на оцінці, а на отриманні знання, уміння. Дитина повинна відчути, що не оцінка відіграє вирішальну роль, а те, за що вона її отримала.
5. Розкажіть їй, як багато вона може пізнати в школі і як цікаво буде з кожним роком набувати все нових і нових знань.
6. Учіть дитину планувати свою діяльність. Якщо вона навчиться ставити перед собою конкретне завдання, то це спонукатиме її до діяльності.
7. Заохочуйте будь-які її починання, навіть якщо результат не буде миттєвим.

Додатковий матеріал

П’ять шляхів до серця дитини
Дотик – один із найважливіших проявів любові людини. Тактильна ласка однаково важлива як для дівчаток, так і для хлопчиків. Тому коли ви виражаєте свою любов за допомогою ніжних дотиків, поцілунків, цим можна сказати набагато більше, ніж словами «Я тебе люблю».
Слова заохочення – коли ми хвалимо дитину то дякуємо їй за те , що вона зробили, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто, тому що слова втратять усю силу і сенс. Пам’ятайте: кожне схвалення має бути обґрунтованим і щирим. Щодня даруйте дитині слова підтримки, заохочення, схвалення, ласки, які свідчитимуть про любов до неї.
Час – це ваш дарунок дитині. Ви ніби говорите їй: «ти мені потрібна». Інколи діти роблять погані вчинки саме для того, щоб батьки звернули на них увагу. І попри всю зайнятість приділяйте своїй дитині хоча б кілька годин на тиждень.
Подарунок — це символ любові тоді, коли дитина відчуває, що батьки справді турбуються про неї. Якщо ви хочете віддячити дитині за послугу – це плата, якщо намагаєтеся підкупити – це хабар. Справжній подарунок дається не в обмін на щось, а просто так. Подарунки не обов’язково купувати, їх можна знаходити, робити самим. Подарунком може стати що завгодно: польові квіти, камінчики, чудернацької форми гілочка, горішок. Головне – придумати, як його подарувати.
Допомога – кожного дня діти звертаються до вас із різноманітними запитаннями, проханнями. Завдання батьків – почути їх і відповісти. Якщо ми допомагаємо дитині й робимо це з радістю. То душа її наповнюється любов’ю. Допомога дітям – не означає повністю обслуговувати їх. Спочатку ми справді багато робимо за них. Проте потім, коли вони підростуть, мусимо навчити їх усього, щоб і вони допомагали нам.
На кожному віковому етапі ми використовуємо різні «мови» нашої любові. Тому батькам важливо обрати саме ту «мову». Яка веде до серця їхньої дитини.

Вправа «Погода в твоєму домі»
Учасникам роздаються паперові сонечка, хмаринки, блискавки, веселки, краплі дощу і пропонують скласти «небо погоди» у своєму домі. Продемонструйте і поясніть чому воно саме таке.

Побажання: «Схованка скарбів»
Розказують мудрі люди, що колись, за прадавніх часів, люди й боги, мов сусіди, жили поруч (то вже потім боги обрали собі Олімп). Як трапляється подеколи й тепер між недружніми сусідами, посварилися вони не на жарт – ну і одне одному капості різні влаштовувати, на щораз – гірші! А поступитися ніхто не хоче!…
Дійшла ворожнеча, подейкують, вже до того, що вирішили боги покарати смертних якнайгірше, аби не були такими зухвалими. Порадились – та й надумали викрасти в людей найдорожче, найцінніше, найважливіше, що в тих було, та так заховати, щоб усе життя поклали на пошуки(тоді ніколи буде богів дратувати!)
Та й гайда: у того любов поцуплять, у того – розум, а в того – мрію, в інших – щастя… І так по всьому світу!.. Назносили людських скарбів цілу купу. Стали знову радитись: «Що ж із цим робити?.. Куди це все сховати?» Складно було їм обрати надійну схованку для зібраних скарбів. Раптом хтось мовив:
— А що, як ми сховаємо у них під самісіньким носом?! Ніколи не знайдуть. – І запропонували обрати схованкою…. Людське серце.
— Так, так!.. – загомоніли схвально всі навколо нього. – Люди ніколи не здогадаються там шукати… Вони лиш зрідка й здебільшого недбало туди зазирають. О, серце — то дійсно найпотаємніше місце для них!
Відтоді так і повелося серед людей: усе життя ладні віддати заради здобуття втраченого колись скарбу.
— А все набагато простіше: він є у кожного з нас, свій, рідний, треба лише зуміти відшукати у своєму серці, а знайшовши поділитися з тим, хто поруч.
І цей скарб справжній – він обов’язково примножиться .