Як виховати добрі звички?

Автор: Ніна Поліщук, психолог   

  Батьки знають, яке це складне завдання. Вчиш-вчиш малюка чистити зуби вранці та ввечері, а він, шибеник, щойно лишиш його у ванній самого, тільки й того що намочить зубну щітку. Привчаєш мити руки перед їдою, а нагадувати про це доводиться і першокласнику, і п'ятикласнику.

   Звичка — це потреба здійснювати певні дії, чинити саме так, а не інакше. Досягнути розуміння дитиною того, як слід поводитися, значно легше, ніж виховати звички гарної поведінки. Наприклад, дитина знає, навіщо треба мити руки і чистити зуби, вміє це робити, проте "забуває". Тому необхідно виробити у дитини тверду звичку це робити. Але як цього досягти? Давайте спочатку з'ясуємо, коли виникають звички і коли їх формувати.

Коли виникають звички

   Перші звички виникають ще в ранньому дитинстві на основі нового вміння. Навчився малюк сам одягатися і роздягатися — можна формувати звичку акуратно складати свій одяг. Навчилася дитина добре читати — може виникнути, за сприяння батьків, звичка читати щодня. Пішла дитина до школи — виникає звичка складати портфель увечері завчасно або ж поспіхом уранці (і яка з цих звичок закріпиться залежить від батьків). З'явилась необхідність підігріти собі страву вдома слід негайно формувати звичку мити за собою посуд і прибирати зі столу.

   Отже, звички формуються тоді, коли у дитини з'являється новий вид діяльності (нові обов'язки), нове вміння або нові речі.

   Виховання гарних звичок тісно пов'язане з виникненням поганих звичок. Не сформують батьки добру звичку — на її місці стихійно постане погана звичка (не привчили 3-4-річного малюка прибирати свої іграшки — значить, у нього закріпиться звичка розкидати свої речі). Добру звичку виховати значно легше, ніж виправити потім погану.

Як виховати добру звичку

   У 3-4 роки діти зазвичай вже вміють самі вмиватися, чистити зуби. Отже, саме час привчати дитину робити це ретельно і щодня, пояснивши, чому це треба робити. «З людиною, в якої жовті зуби і чорні нігті, неприємно розмовляти, — кажуть батьки малюку.—А ще бруднулі часто хворіють і мусять ходити до зубного лікаря, тому що у бруді розмножуються мікроби і заражають людину небезпечними хворобами». Для малюків такі пояснення є цілком переконливими, і вони намагаються виконувати ці гігієнічні процедури. Батьки якийсь час спостерігають за тим, як вони це роблять, допомагають за потреби, виправляють — і прихвалюють: «О, у тебе це вже добре виходить!», «Яка ж ти тепер чистенька, гарненька, аж сяєш!» тощо.

   Потім дитина починає виконувати це самостійно, а батьки перевіряють, чи добре вимиті руки, чи витерті насухо тощо. І знову прихвалюють. Отже, десь за місяць постійного контролю дитина вже досягла справжнього вміння — тобто набула певної автоматичності в діях, яка дозволяє швидко і добре їх виконувати. Тепер треба перетворити це вміння на звичку, тобто на стійку потребу щодня виконувати самотужки, без нагадування, певну дію.

   І цей процес слід стимулювати: ніколи не виконувати за дитину те, що вона має зробити сама, не пускати за стіл з брудними руками, не включати мультики, поки не складе одяг, тощо. За таких умов (якщо батьки не робитимуть винятків, тому що втомилися, або не мають часу, або ще щось) добра звичка виробиться швидко і закріпиться.

   А буває й таке: малюк вже привчився сам одягатися-роздягатися, чистити зуби, мити руки аж тут приїжджає бабуся, якій дуже хочеться побалувати мале ангелятко. І вона починає його одягати, взувати, умивати... Потім бабуся поїхала, а батьки мають починати все спочатку — знову формувати звичку, яку зруйнувала бабусина любов.

Наслідування дорослих

   Звичка легко формується, коли дитина наслідує дорослих (батьків, вихователів, вчителів). Якщо дитина бачить, як ви самі, прийшовши з роботи, кидаєте свої речі абиде, вам напевне не вдасться привчити її складати свої речі на місце.

   Тому дуже важливо, щоби батьки працювали у присутності дитини, залучали її до праці, просили допомогти (хоч дитяча допомога ускладнить і збільшить обсяг їхньої роботи). Звісно, діти це роблять ще повільно, неякісно, тому часто батькам легше зробити самим. Але тоді нехай не обурюються, коли згодом діти відмовляться робити те, що хотіли робити маленькими, проте їм цього не дозволили. Заохочуйте бажання дитини допомагати вам, але давайте такі завдання, які вона зможе виконати (розкласти прибори чи серветки, поставити хліб на стіл тощо). Так ви досягнете ще однієї важливої мети підвищите її самооцінку, адже малюку важливо відчувати свою важливість для сім'ї.

   Дошкільнята легко засвоюють правила культурної поведінки, якщо, звісно, батьки показують приклад такої поведінки, пояснюють її значення. Тоді діти швидко навчаються вітатися і прощатися, дякувати, тихо зачиняти за собою двері тощо. Те саме стосується і правил поводження на вулиці. Якщо мама чи тато з дитиною перебігають вулицю на червоне світло чи в недозволеному місці, "бо машин нема", то вони не зможуть виробити у дитини звичку дотримуватися правил вуличного руху. Похвала

   Дитина має розуміти, чому поводитися треба саме так, і отримувати задоволення від усвідомлення того, що вчинила правильно. І це задоволення батьки мають збільшувати похвалою. Не шкодуйте похвал (але й не переборщіть з ними!) за правильні й гарні вчинки та поведінку. Адже діти залюбки повторюють дію, яка приводить їх до успіху, до задоволення.

   Відповідно, намагатимуться уникати дій, які призводять до неприємностей. Мама одного хлопчика побачила з вікна, як він з товаришем розмальовує крейдою стіну сусіднього будинку. Вона покликала сина додому, дала йому відерце з водою та ганчірку і змусила змити "мальовидло" зі стіни. Хлопчик назавжди засвоїв, що розмальовувати стіни і паркани не можна. Необхідно пробуджувати в дітях бажання показати себе з гарного боку, показати свої здібності.

Повторення і правила

   Дорослі мають день у день терпляче повторювати з дитиною певну дію (як-от чистити зуби), не змінюючи встановлених раніше правил. Бажано, аби виконання дії та дотримування правил супроводжувалося якоюсь маленькою грою. Терпіння дорослих, ритмічність повсякденного життя та незмінність правил — запорука виховання добрих звичок, а забезпечить це все розпорядок дня, який ви можете скласти разом з дитиною.

   Бувають і прикрі сюрпризи, коли в підлітковому віці діти втрачають тверду звичку, яку засвоїли в дитинстві. Наприклад, у молодших класах дитина складала портфель увечері, чемно виконувала домашні завдання, чистила своє взуття тощо, а в старших класах перестала це робити. Психологи твердять, що це закономірно у такому віці підлітки заперечують авторитети і усталені істини. Проте добрі звички повернуться після підліткового віку, якщо дитина змалечку засвоїла, що існують певні правила, яких необхідно дотримуватися. Бо якщо підліток знає, що правила можна порушувати, бо йому це дозволяли батьки, він може все зруйнувати, аби лише не підкоритися правилам. І це буде вина батьків.

Запобігання поганим звичкам

   Іноді батьки самі мимоволі створюють погані звички, замість того щоб їм запобігти. Наприклад, дитина плаче в крамниці, вимагаючи купити їй іграшку. Мама, щоб заспокоїти дитину (або щоб на них люди не зглядалися), купує. І коли мама й надалі піддаватиметься, у дитини створиться звичка досягати істериками того, що їй потрібно. Батьки не розуміють, що сила звички є величезною. Якщо дитина вже звикла, що батьки поступаються перед примхами, вона вимагатиме цього від усіх людей, навіть розуміючи, що це неправильно. Дитину-пестунчика зможе перевиховати лише життя, а життя річ безжалісна і жорстока. Дитина страждатиме, і можливо, виправиться. І скільки ж страждань готують дітям батьки, коли не можуть протистояти їх примхам!

   Або такий приклад. Дитина пішла в школу. З перших днів треба створювати звичку не запізнюватись на уроки. А натомість вранці мама лагідно вмовляє дитину вставати; дитина ніжиться у ліжку ще хвилин 15, тому, щоб не запізнитися, мама допомагає їй вмиватися, зачісуватися і одягатися. Звісно, дитина не запізнилася і нічого не забула під маминим керівництвом. Але, можливо, ліпше б дитина таки запізнилася і отримала зауваження від учительки, і тоді б усвідомила, що мусить виконувати свої обов'язки, якщо не хоче неприємностей. Якщо батьки намагаються позбавити дитину навантажень, зусиль, праці, неприємностей, то з дитини виросте лінивий, слабкий, розманіжений егоїст.

   Отже, не надмірна опіка батьків, а їх розумний контроль допомагає дітям засвоїти гарні звички. Неправильно реагуючи на дії дітей, батьки самі руйнують добрі звички і створюють погані.

    І виправляти погані звички значно важче, ніж вчасно створювати добрі. Процес виправляння поганих звичок може перетворити життя батьків і дітей на пекло, коли батьки щохвилини повторюють "Прибери свої речі", "Помий взуття", "Зроби тихіше звук". І пуття з цього нема: батьки дратуються, дитина злиться, стосунки псуються. Тому викорінення поганих звичок вимагає від батьків ще більшого терпіння, бо не можна перекладати тягар боротьби з нею і вину за неї на незміцнілу психіку дитини. Звичка встановлюється повільно, протягом довгого часу, і так само повільно і довго викорінюється, оскільки вже міцно закріпилась у нервовій системі дитини.

   "Добрі звички—це добре виховання", сказав колись давньогрецький філософ Платон. Напевно, усі погодяться з тим, що завдання батьків — виростити виховану людину, яка буде чинити правильно, незалежно від того, спостерігає хтось за нею чи ні. Тож батьки мають виробити у дитини добрі звички, які допоможуть їй адаптуватися у цьому світі, бути впевненою і щасливою.

Здорове харчування дітей, або Що їдять відмінники-спортсмени

Автор: Марія Пелех, дитячий дієтолог

    Чого найбільше бажають батьки своїм малюкам? Бути здоровими і розумними. Якщо діти не зовсім такі, шукають причини: погане здоров'я — наслідок поганої екології, поганої спадковості, поганих лікарів; важко вчитися — погані вчителі, нема здібностей, лінь тощо... А тим часом дитячі дієтологи та лікарі твердять: винуватцем поганого здоров'я та поганої успішності може бути... харчування дитини.

Збалансоване харчування

    Головний мозок є дуже вибагливим до їжі. Для нормального функціонування йому потрібно значно більше поживних речовин, ніж, наприклад, для нирок чи печінки. Проте й весь організм загалом, щоби бути здоровим, потребує якісного, збалансованого та різноманітного харчування. Все це, здається, азбучні істини, усі це знають, а тим часом кількість дітей з хронічними захворюваннями зростає в Україні такими темпами, що лікарі давно б'ють на сполох.

   Батьки мають розуміти: дитину слід не просто нагодувати, а нагодувати правильно.

   У щоденне меню дитини обов'язково мають входити:

білки — головний будівельний матеріал для організму, що росте;

вуглеводи і жири — основне джерело енергії; проте жири є важко перетравлюваною речовиною, найлегше засвоюються жири в кисломолочних продуктах. Щодо холестерину: усі знають про шкоду холестерину, а насправді він необхідний для дитячого організму, оскільки входить до складу клітин, бере участь в утворенні гормонів, а найголовніше потрібен для тканин головного мозку. Шкідливий не сам холестерин, а його надлишок, особливо для старших людей.

вітаміни: вітамін А дбає про зір (у школі різко зростає навантаження на очі), ріст, слизові оболонки. Вітамін А є жиророзчинним, тому засвоюється краще і швидше, якщо фрукти чи овочі, що містять цей вітамін, поєднуються з молочними продуктами (містять легко перетравлюваний жир); вітамін С дбає про імунітет; брак вітаміну РР призводить до слабкості, млявості, швидкої втомлюваності; вітаміни групи В живлять нервову систему, забезпечують розвиток мозкових клітин;

мінеральні речовини: найважливішими є кальцій, фосфор, магній, які беруть участь у формуванні кісткової тканини; брак цих елементів призводить до порушення когнітивної функції мозку. Ці та інші мікроелементи засвоюються легше з молочних продуктів, ніж з овочів.

антиоксиданти поновлюють пошкоджені клітини.

"Дитяча кухня"

   Практично усі вищезгадані речовини, необхідні у раціоні дошкільника, містяться у молочних продуктах. Мало того,ці речовини у молоці ідеально збалансовані. З на туральним молоком не може змагатися жоден харчовий продукт. За словами видатного біолога І. Павлова, молоко — це продукт, виготовлений самою природою.

   Кисломолочні продукти у ряді випадків ще більш корисні, ніж молоко. Вони засвоюються легше та втричі швидше: цілковито перетравлюються протягом години. А ще містять молочну кислоту — сильний антисептик, що знищує шкідливі бактерії. Попри те, кожен кисломолочний продукт має свої особливості.

   М'який сир виводить з організму надлишок холестерину, покращує мозкову діяльність, це чемпіон щодо легкості перетравлювання та засвоєння (саме тому дітям вжез 5-7 місяців рекомендують давати м'який сир). Кефір придушує гнильні процеси у шлунку та кишківнику, а також сприяє швидкому перетравленню інших продуктів. Кефір також є одним з продуктів дитячої кухні.

Йогурт виводить з організму шкідливі речовини, підвищує імунітет та пригнічує хвороботвірну мікрофлору кишківника.

   Все це добре, скажуть батьки, але на що орієнтуватися, вибираючи молочні продукти?

Як вибрати якісні молочні продукти?

   Якість молочного продукту залежить від молока: корисним є лише те молоко (та молочні продукти, приготовані з нього), що отримане від корови, яка паслася на пасовиську, причому ця корова має скубати травичку в екологічно чистому районі.

   Кисломолочні продукти мають містити певну кількість молочнокислих бактерій. За стандартами України, їх має бути не менше 10 в 1 грамі.

   Такі дані мають бути зазначені на упаковці. Мало того, ці молочнокислі бактерії мають бути живі. "Живий" йогурт, наприклад, не викликає алергії.

   Як визначити, чи є "живими" молочнокислі продукти, які ви купуєте? «Якщо на упаковці зазначено: кількість життєздатних бактерій в 1 куб. см становить не менше 10 — це означає, що до кінця терміну придатності в йогурті лишиться не менше 10 мільйонів живих мікроорганізмів на один мілілітр», — пояснила директор з виробництва молочної компанії Марія Вовк.

   Термін зберігання "живого" йогурту — до З тижнів, і чим менше — тим краще (довший термін можливий лише за умови термічної обробки продукту,під час якої життєздатні бактерії гинуть, а отже йогурт перестає бути власне йогуртом).

   У "живому" йогурті нема консервантів, а тому на упаковці має бути зазначена температура зберігання не нижче +4 градусів, отже такий йогурт зберігається в холодильнику.

Дотримання режиму дня

    Школа — це абсолютно нове життя для дитини, до якого вона має пристосуватися. Уникнути дискомфортної адаптації до шкільного життя неможливо, але полегшити її — обов'язок батьків.

Початок шкільного життя передбачає не лише значне фізичне навантаження (треба висидіти довгий 35-хвилинний урок), а й величезну нервову напругу, адже шкільне навчання вимагає певного темпу засвоєння нових знань. Особливо важкими є перші дні (тижні, місяці — як для кого) у школі. У дітей може порушитися сон, апетит, виникнути роздратування, плаксивість, агресивність, невластива дитині балакучість або, навпаки, мовчазність. Ці прояви з часом зникають, але деякі діти довго не можуть адаптуватися до нових умов, починають хворіти, а хвороби ще більше послаблюють їх організм.

   Особливості адаптації у дітей залежать від стану їхнього здоров'я, психологічної та інтелектуальної готовності до школи. Сьогодні поговоримо про фізичну готовність дитини до школи, тобто про її здоров'я. Діти здорові, фізично витривалі, з високою опірністю (рідко, у легкій формі і недовго хворіють) легко переносять адаптацію, справляються зі шкільними навантаженнями.

   Тому насамперед слід створити умови для зміцнення здоров'я дітей. Чітке дотримання режиму дня привчає дитину до розпорядку: в однаковий час лягати спати, прокидатися, їсти, бавитися, займатися. При достатній тривалості нічного і денного сну (загалом 10-12 годин) діти не втомлюються, залюбки не лише бавляться, а й займаються та виконують нескладні домашні обов'язки.

   Не забувайте про свіже повітря - це справжня панацея від хвороб. Протягом доби приблизно 6 годин діти мають перебувати у стані активності, і щонайменше половину цього часу (3 год.) перебувати на свіжому повітрі. Отже режим дня дитини має включати ранкову зарядку, прогулянки (пішохідні, велосипедні, лижні), екскурсії, походи, легку фізичну працю, плавання тощо, і найбільша користь і для здоров'я, і для виховання буде тоді, коли це робиться спільно з батьками.

   Активність на свіжому повітрі природнім шляхом загартовує дитячий організм, а отже підвищує його опірність до недуг.

   Таким чином, дотримання режиму є запорукою успішного навчання і виховання.

   Насамперед режим має бути доцільним і розумним, тобто правила, які ви встановили для своєї сім'ї, мають бути корисними та зручними для вас і вашої дитини, а не такими самими, які завели у себе ваші друзі.

   Другою важливою умовою режиму є його постійність. Якщо ви сьогодні домоглися від дитини дотримання певного правила, то маєте вимагати цього і завтра, і післязавтра, завжди.

   Непостійність робить режим безглуздим і навіть завдає шкоди вихованню. Винятки з дотримання режиму дня допускаються лише в рідкісних випадках через надзвичайні обставини. Порушення режиму, чим би воно не було спричинене, слід обов'язково відзначити: «Сьогодні ти не зробив цього, бо ..., але завтра обов'язково зробиш». Якщо ви промовчите, дитина може подумати, що ви забули про невиконані правила, а отже вони не такі вже й важливі.

   Вимагаючи від дитини дотримання режиму, батьки самі мають дотримуватися певних правил, показуючи дитині приклад. Якщо ви забороняєте дитині читати чи дивитися телевізор за їдою, то й самі не повинні цього робити. То яким має бути режим дня першокласника? Розглянемо робочий день школярика. Підйом. Будити дитину слід приблизно о 7 годині ранку. Наступна година витрачається на ранкову гімнастику і водні процедури та сніданок. Всі дії виконуйте весело, придумайте щось цікаве.

Сніданок. Малюку потрібен легкий сніданок — чай, печиво, фрукти, оскільки о 10.00 в школі буде другий, гарячий сніданок.

Дорога. Ви повинні показати школярику найбезпечніший шлях до школи. Долаючи його разом, нагадуйте про дотримання правил вуличного руху, пограйте в гру «Сьогодні ти ведеш мене до школи», «Переведи мене через дорогу» тощо.

Заняття в школі тривають до 12.30. Перерва між шкільними заняттями і виконанням домашніх завдань має бути 3-3,5 год. Дитина обідає, відпочиває (деякі діти потребують денного сну протягом 1-2 годин), займається улюбленими справами, гуляє. Перебування на свіжому повітрі — обов'язкове (загальна рекомендація — не менше 3 годин на день).

Домашні завдання. Обладнаний для дитини зручний робочий куточок сприяє зосередженості. Привчайте дитину підтримувати в ньому порядок, так виховаєте акуратність і відповідальність. Світло має падати на стіл зліва. Меблі важливо підібрати відповідно до зросту першокласника. Тривалість заняття не повинна перевищувати 30 хвилин. Перерви — по 5-10 хвилин.

Вечірній відпочинок. Це час для задоволення особистих інтересів і нахилів малюка. Дитина має бути впевненою, що матиме час для спілкування з батьками, друзями, для читання улюблених книжок, перегляду телепередач, заняття спортом, конструюванням.

Увага! Лікарі і психологи радять дивитися телепередачі не частіше З разів на тиждень, не більше 1 години на один раз.

Вечеря має бути легкою, корисною. Перед сном малюк має скласти до портфелика все, що необхідно для завтрашніх занять, підготувати одяг, взуття на наступний день.

Сон. Вкладайте школярика спати не пізніше 21.00. Щоб забезпечити глибокий сон, привчайте дитину щодня лягати і вставати в один і той самий час.

   Якщо це можливо, влаштовуйте перед сном 20-30-хвилинні прогулянки на свіжому повітрі.

   Звісно, для свого малюка ви скоригуєте запропонований режим відповідно до його індивідуальності.